Відділ державної реєстрації актів цивільного стану















   3. Інформаційні картки адміністративних послуг







Державна реєстрація народження, у тому числі ромської національності

опубліковано 13 черв. 2019 р., 23:50 Інформаційно-довідковий центр

   Величезною є проблема народжуваності дітей у ромських національних меншинах вдома, без надання медичної допомоги, з одночасним несвоєчасним зверненням до органів державної реєстрації актів цивільного стану з питання державної реєстрації народження. Але останнім часом, спостерігається тенденція, за якою все більше жінок – представниць ромських меншин, народжують дітей у медичних закладах.
   Правовий статус представників ромської національної меншини визначено у міжнародному та національному законодавстві України. З врахуванням вимог статті 1 Закону України "Про національні меншини в Україні" представникам ромської національної меншини, які є громадянами України, на території України гарантуються рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримується розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід’ємною частиною загальновизнаних прав людини.
   Громадяни України всіх національностей зобов’язані дотримуватися Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин.
   З метою створення належних умов для захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, Указом Президента України від 08.04.2013 р. № 201 схвалено Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Основними завданнями з реалізації Стратегії є сприяння правовому соціальному захисту ромів, сприяння їх зайнятості, підвищення освітнього рівня, забезпечення охорони здоров’я ромів, поліпшення житлово-побутових умов ромів, задоволення культурних та інформаційних потреб.
   Згідно з частинами 3,4 статті 49 Цивільного кодексу України народження фізичної особи та її походження підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону.
   Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року та глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року за №52/5 (зі змінами) державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
   Підставами для державної реєстрації народження дитини є:
   - медичне свідоцтво про народження;
   - паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків ( одного з них);
   - документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини ( свідоцтво про шлюб, заява матері та батька дитини про визнання батьківства, заява про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
   Крім того завдяки пілотному проекту Міністерства юстиції України можливо зареєструвати народження дитини і безпосередньо в пологовому будинку де народилася дитина.
   Пунктами 14, 15, 17 та 18 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації визначено:
  - якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них;
   - якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі медичного свідоцтва про народження та паспорта, а походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства;
   - якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови нотаріального засвідчення справжності підпису заявника на цій заяві. Повноваження представника мають ґрунтуватись на нотаріально посвідченій довіреності;
   - якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України . За заявою про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, поданою іншою особою, відомості про батька записуються в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту. Відомості про матір наводяться на підставі медичного свідоцтва про народження та паспорта, прізвище дитини і прізвище батька - за прізвищем матері, власне ім'я і по батькові дитини та батька - за вказівкою заявника. При цьому по батькові дитини повинно відповідати власному імені батька (решта даних про батьків дитини не записується).
   Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця від дня народження дитини. У разі несвоєчасної державної реєстрації народження дитини складається протокол про адміністративні правопорушення.
   Звертаємо увагу, що державна реєстрація проводиться незалежно від етнічного походження та соціального статусу громадян, в тому числі і ромської національності. Відповідно Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України 23.11.2015 року №1393-р, метою якого є удосконалення законодавства про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту відповідно до міжнародних стандартів та запровадження позитивних стимулів для вільної доступної реєстрації народження усіх дітей, незважаючи на їх етнічне походження та соціальний статус.

Які права має жінка в пологовому будинку? Консультує Міністр юстиції

опубліковано 11 черв. 2019 р., 03:35 Інформаційно-довідковий центр

   Добрий день, Павле Дмитровичу! Хочу отримати від Вас пораду. Зовсім скоро в нашій сім’ї буде поповнення. Я дуже схвильована, оскільки це моя перша дитина. Оскільки я буду вперше перебувати у пологовому будинку, хотіла б розуміти свої права. Розкажіть про них більш детально, будь ласка.
Олена Шульга

   

   Вагітність і народження дитини це завжди радісна подія для кожної сім’ї. З перших хвилин перебування в пологовому будинку, перш за все, майбутні мами мають право на високу культуру медичного обслуговування.

   Які права має вагітна жінка?
   Кожна вагітна жінка має право:
   · самостійно обирати пологовий будинок, лікаря або вимагати його заміни. Адже, пацієнт має право бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров’я на свій вибір, якщо цей заклад охорони здоров’я має можливість забезпечити відповідне лікування;
   · отримати психологічну підготовку до пологів;
   · бути поінформованою медичними працівниками про свій стан здоров’я та майбутньої дитини, результатів аналізів тощо;
   · отримати психологічну підтримку, яка може полягає у залученні родичів або близьких людей під час проведення оглядів тощо.

   Які права має жінка під час пологів?
   Право на сімейні (партнерські) пологи. Подружня пара має завчасно звернутися до адміністрації пологового будинку (головного лікаря, завідуючого відділення) і повідомити про своє бажання партнерських пологів.
   Присутніми під час пологів можуть бути не більше 2 осіб.
   Пологи мають відбуватися лише в індивідуальному пологовому залі. Величезні пологові зали з двома ліжками сьогодні є порушенням прав людини і заборонені законодавством.
   Право на демедикалізацію пологів. Медпрацівники пологових будинків повинні прагнути провести пологи так, щоб жінка мала можливість народити дитину в максимально природних умовах. Будь-які втручання можуть відбуватися лише за суворими медичними показаннями.
   Право на свободу дій у пологах. Кожна роділля може народжувати в такій позі, яка для неї є зручною. Можна народити на звичайному ліжку, на стільчику, на м’ячі.
   Право на грудне вигодовування. Не можна годувати лише за наявності відкритої форми туберкульозу або ВІЛ/СНІДу в матері або інших вагомих протипоказаннях. Породіллі мають надати повну інформацію про грудне вигодовування, показати, як годувати дитину і доглядати за грудьми.
   Право побачити свою мертвонароджену дитину. Обов’язково дитину після народження мають показати матері. Якщо мати непритомна, дитину відразу показують родичам.
   Право на індивідуальне перебування. У палаті має перебувати лише мати з дитиною.

   Які документи мають надати при виписці з пологового будинку?
   У день виписування мама одержує від лікаря кілька документів:
   · витяг з історії розвитку пологів, а також висновок про стан здоров’я матері;
   · довідку про народження дитини і витяг, що містить дані про параметри і стан здоров’я малюка в день народження і на момент виписування з пологового будинку.

   Також нагадаю, на сьогоднішній день у 467 закладах охорони здоров’я по всій Україні працює сервіс Мін’юсту, скориставшись яким можна отримати свідоцтво про народження малюка безпосередньо у пологовому будинку.

   Більш того, Міністерство юстиції долучилось до розробки пакету законодавчих ініціатив під умовною назвою #єМалятко, який встановлює можливість отримати 9 послуг за 1 заявою:
   1. державна реєстрація народження дитини та визначення її походження;
   2. реєстрація місця проживання новонародженої дитини;
   3. призначення допомоги при народженні дитини;
   4. призначення допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім’ях;
   5. реєстрація новонародженої дитини в електронній системі охорони здоров’я;
   6. реєстрація новонародженої дитини у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків;
   7. отримання посвідчень батьків багатодітної сім’ї та дитини з багатодітної сім’ї;
   8. визначення належності новонародженої дитини до громадянства України;
   9. присвоєння новонародженій дитині унікального номеру запису в Єдиному державному Демографічному реєстрі.

   Яку державну допомогу може отримати жінка, яка народила дитину?
   Українське законодавство передбачає, що кожна жінка незалежно від віку має право на такі види допомоги:
    · Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається всім жінкам (у тому числі неповнолітнім), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розмірі 100 % середньомісячного доходу жінки, але не менше 25 % від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.
   · Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу). У разі, якщо застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, вони мають право на допомогу по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
   · Допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.
   · Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців.

   Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?
   Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну

Нові правила виїзду з дитиною за кордон

опубліковано 26 трав. 2019 р., 22:19 Інформаційно-довідковий центр   [ оновлено 26 трав. 2019 р., 22:24 ]

    
   Законодавством України, зокрема частиною третьою статті 313 Цивільного кодексу України, передбачено право дитини, яка досягла шістнадцяти років, на вільний самостійний виїзд за межі країни. Однак, незалежно від мети подорожі (лікування чи оздоровлення за кордоном, туристична екскурсія, поїздка до родичів тощо), діти до 16 років мають право на виїзд за кордон тільки за згодою батьків і в їх супроводі або разом з особами, які уповноважені батьками дитини.

   Стаття присвячена особливостям виїзду неповнолітніх громадян за межі України у супроводі мами і тата, одного з батьків або з іншими членами сім’ї. В статті розглянуто найбільш актуальні питання і проблеми, що супроводжують вивезення дитини за кордон.

   Який порядок вивезення дитини за межі України?

   Процедура вивезення дітей, які не досягли шістнадцяти років, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених ними, відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, здійснюється за нотаріально посвідченим дозволом другого з батьків. Документ обов’язково повинен містити маршрут прямування і часові рамки запланованої поїздки.

   Покинути Україну без згоди батька (матері) на виїзд дитини за кордон можна в таких випадках:

   - батько є іноземцем або особою без громадянства та відсутній у пункті пропуску
   - є підтверджена заборгованість по сплаті аліментів терміном більше чотирьох місяців
   - в закордонному паспорті матері або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України до іншої держави чи відмітка про взяття на постійний консульський облік.
   Згода батька на вивезення дітей за кордон не потрібна при пред’явленні таких документів:

   - довідка про народження дитини, видана органом державної реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України
   - довідка про наявність боргу по аліментам, видана державним або приватним виконавцем
   - рішення суду про надання дозволу на вивезення дитини з України
   - судове рішення про визнання другого з батьків недієздатним
   - рішення суду про визнання батька безвісно відсутнім
   - судове рішення про позбавлення батьківських прав
   - свідоцтво про смерть другого з батьків

   Які документи потрібні для поїздки за кордон з дитиною?

   Неповнолітні діти можуть перетинати межі України за допомогою закордонного паспорту, проїзного документу або за закордонним паспортом батьків (з внесеними даними про дитину). Слід зазначити, що міграційна служба України припинила виготовлення проїзних документів для дітей, а також їх внесення в закордонні паспорти батька або матері. Дійсний проїзний документ дитини може використовуватися для виїзду за кордон до закінчення терміну дії, але не пізніше, ніж до 1 жовтня 2019 року.

   Таким чином, переймаючи європейську практику, найближчим часом закордонний паспорт для дитини буде єдиним діючим документом для перетину кордону. При цьому оформити його можна і новонародженим, але термін дії документа для дітей, які не досягли 16 років, обмежений чотирма роками. Після досягнення 16-річного віку закордонний паспорт видається на 10 років.

Отримання пенсійних виплат та допомоги на поховання після смерті особи

опубліковано 26 трав. 2019 р., 22:16 Інформаційно-довідковий центр

   На сьогоднішній день держава пропонує перелік гарантій для осіб, які втрачають родичів. Перш за все, мова йде про отримання допомоги на поховання. Наголошуємо, що у разі смерті пенсіонера, особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Якщо померла особа одержувала пенсію як така, що перебувала на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України – членам його сім’ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується як компенсація за поховання допомога у розмірі тримісячної пенсії, але не менше п’ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (окрім випадків, коли поховання було здійснено за рахунок держави). Для отримання коштів необхідно звернутися до органу Пенсійного фонду України, де пенсіонер перебував на обліку, з наступними документами: 


   - документ, що посвідчує особу заявника;
   - заява про виплату допомоги на поховання;
   - свідоцтво про смерть;
   - витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідку про смерть пенсіонера (у разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави).

   Наступним видом гарантій є виплата недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера. Відповідно, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї (чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні). Такі особи мають звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. До органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім’ї подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім’ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Якщо одночасно звертаються кілька членів сім’ї – сума недоотриманої пенсії ділиться між ними порівну.

   Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв’язку з відсутністю членів сім’ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

   Корисною можливістю для непрацездатних членів сім’ї померлої особи, які були на її утриманні, є можливість отримання пенсії у зв’язку із втратою годувальника.

   Необхідною умовою є наявний у годувальника на день смерті страховий стаж, який був би йому необхідний для призначення пенсії по III групі інвалідності (у разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера, особи з інвалідністю, яка настала у період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, а також у випадку смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності) – тривалість страхового стажу не враховується).

   Пенсіонери (члени сім’ї), для яких матеріальна допомога, одержувана від померлої особи, була постійним і основним джерелом засобів до існування, мають право перейти на пенсію у зв’язку із втратою годувальника.

   Розмір такої пенсії встановлюється:

   - на одного непрацездатного члена сім'ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;
   - на двох та більше непрацездатних членів сім'ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками;
   - дітям-сиротам пенсія призначається виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

   Період призначення пенсії – весь час непрацездатності особи, а для осіб, які досягли пенсійного віку – довічно.

   На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія, однак на заявою члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.

Правове регулювання порядку зміни умов праці

опубліковано 20 трав. 2019 р., 06:50 Інформаційно-довідковий центр

   Доволі часто працівники самостійно або під впливом обставин змінюють умови своєї роботи: це може бути зміна виду трудової діяльності, робочого місця, розміру і систем оплати заробітної плати, пільг, графіку та інших умов. Одне із завдань органів юстиції – надати кожному громадянинові можливість ознайомитися із особливостями законодавчого регулювання відносин, що виникають у цій площині.

   Так, сучасне трудове законодавство чітко виокремлює три основні способи зміни умов праці: переведення, переміщення та зміна істотних умов праці. Кожен із процесів має свої особливості та вимагає уособленого підходу. Найбільш поширеними передумовами для переведення є зміна виду виконуваної діяльності чи місця роботи – із залишенням працівника на тому ж самому підприємстві, зміною установи чи його переїздом у зв’язку з виконанням посадових обов’язків до іншої місцевості. Для переведення, в будь-якому випадку, потрібна згода працівника. Однак існують і винятки: можливе переведення особи строком до одного місяця на іншу роботу без отримання згоди для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, лише якщо така робота не протипоказана їй за станом здоров’я; оплата праці при цьому має бути не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. Крім того, забороняється долучати до такої роботи вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди. Дозволяється також переводити працівника на іншу роботу у разі простою (зупинення роботи відділу, сектору, підприємства) за отримання його згоди строком до одного місяця та з урахуванням спеціальності і кваліфікації.

   Переміщення ж не потребує зміни спеціальності, кваліфікації чи посади особи і часто відбувається в межах одного підприємства, хоча місце безпосереднього виконання роботи може бути змінено у межах однієї місцевості. В даному випадку згода не є обов’язковою, однак забороняється перемішувати особу на роботу, протипоказану їй за станом здоров’я.

   У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів, найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

   У разі незгоди зі змінами – трудовий договір із такою особою припиняється.

   Тож підвищуйте рівень правової обізнаності та убезпечуйте себе від неочікуваних ситуацій на роботі!

Право на отримання аліментів при вступі на навчання

опубліковано 2 трав. 2019 р., 23:40 Інформаційно-довідковий центр

   Доволі часто до органів юстиції звертаються громадяни з проханням надати консультацію щодо можливості отримання аліментів особою, яка вже досягла повноліття. Наголошуємо, що однією із умов для отримання матеріальної допомоги такого характеру є продовження навчання – до досягнення особою двадцяти трьох років.

   Причому не має значення якою є форма навчання – денна, вечірня чи заочна. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. При вступі на денну форму навчання аліменти можуть бути присуджені щомісячно, але без урахування часу літніх канікул, на заочну – одноразово (один раз на рік) або посеместрово. Також варто брати до уваги той факт, що аліменти можуть бути сплачені лише за умови, коли інший з батьків має можливість надавати матеріальну допомогу. При визначенні їх розміру можуть бути враховані вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, а також проживання за місцем його знаходження.

Порядок отримання податкової знижки на навчання, інших стимулів та гарантій.

опубліковано 18 квіт. 2019 р., 22:37 Інформаційно-довідковий центр

   Податковим кодексом України передбачена компенсація частини витрат, понесених платником податку за навчання у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах.
    Так, фізична особа – платник податку на доходи фізичних осіб має право включити до податкової знижки фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати на навчання у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
   До 1 січня 2017 року сума витрат, дозволена до включення до податкової знижки, не могла перевищувати суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. – 1930 грн. (1378 грн.*1,4). Тобто це максимальна сума компенсації за один навчальний місяць. За навчальний рік сума не могла перевищувати 19300 грн.
(1930 грн. *10 навчальних місяців).
   З 1 січня 2017 року скасовано обмеження щодо суми коштів та навчального періоду, за який здійснено таку сплату та враховуються фактично понесені платником податку витрати. При цьому, загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті164 Податкового кодексу України.
   Також платник податку може скористатися правом на отримання податкової знижки, пов’язаної з навчанням члена сім’ї першого ступеня споріднення, незалежно від того чи одержує такий член сім’ї заробітну плату.
   Для отримання права на податкову знижку громадянину України необхідно по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року подати до державної податкової інспекції за місцем реєстрації декларацію про майновий стан і доходи, отримані у минулому році.
   Повний перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначено у ст.166 Податкового кодексу України:
   Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
   Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.
   Не менш актуальною ініціативою Міністерства соцполітики #МуніципальнаНяня передбачено відшкодування витрат на няню для дитини до 3-х років. Розмір відшкодування становить з 1 січня 2019 року – 1626 грн. щомісяця. Відшкодування сплачується за кожну дитину, якій надається послуга з догляду муніципальною нянею. Для того, щоб отримати відшкодування необхідно звернутися у відділ соцзахисту відповідної ради за місцем проживання та надати:
   – копію офіційно укладеного з нянею договору;
   – документи, що підтверджують оплату послуг няні (квитанції, чеки, виписки з банківського рахунку);
   – паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження дитини;
   – заяву на отримання компенсації.
   Документи необхідно подати протягом місяця з моменту укладення угоди з нянею та щомісяця до 5 числа здавати документи про оплату праці няні. Муніципальною нянею може бути будь-хто, хто зареєструвався як фізична особа-підприємець.
   Документи необхідно подати протягом місяця з моменту укладення угоди з нянею та щомісяця до 5 числа здавати документи про оплату праці няні. Муніципальною нянею може бути будь-хто, хто зареєструвався як фізична особа-підприємець.

ОСОБЛИВОСТІ ГОЛОСУВАННЯ ПІД ЧАС ДРУГОГО ТУРУ ВИБОРІВ. КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТР ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ПАВЛО ПЕТРЕНКО

опубліковано 18 квіт. 2019 р., 22:13 Інформаційно-довідковий центр

   Пане Міністре! 31 березня я голосувала на виборчій дільниці не за місцем своєї реєстрації, а фактичного проживання. Перед цим я зверталась до уповноваженого органу, через який мене додали до списку виборців на тій дільниці, на якій я хотіла проголосувати. Маю питання, чи потрібно ще раз перевіряти себе у списках під час другого голосування на виборах? Дякую за відповідь.
Анастасія Подорожня 

   Друзі, перш за все хочу нагадати, що 21 квітня відбудеться повторне голосування на чергових виборах Президента України, тому поінформую вас про деякі особливості, що стосуються голосування не за місцем реєстрації.

   Як змінити місце голосування під час повторного голосування?

   Для того, щоб повторно проголосувати на чергових виборах Президента України не за місцем реєстрації — необхідно пройти попередню процедуру зміни місця голосування.

   Через органи ведення Державного реєстру виборців до 15 квітня (включно) ви можете:
   Подати заяву про зміну місця голосування, якщо бажаєте голосувати не за місцем реєстрації або належите до внутрішньо переміщених осіб.
   Внести або змінити інформацію щодо себе у списку виборців.

   Що робити, якщо пропущені строки?

   У випадку, коли особа, яка бажає голосувати не внесла зміни щодо себе через органи ведення Державного реєстру виборців, вона має право до 18 квітня (включно) звернутись з адміністративним позовом про уточнення списку виборців. Звертатись необхідно до місцевого суду загальної юрисдикції за місце знаходженням виборчої дільниці, на якій збираєтесь голосувати. У таких випадках судовий збір не сплачується.

   Рішення суду про внесення змін до списку виборців не пізніше як за 5 днів до дня голосування подається виборцем до відповідного органу ведення Державного реєстру виборців або до відповідної дільничної виборчої комісії для негайного направлення до такого органу, а пізніше цього строку - до дільничної виборчої комісії.

   Які документи потрібні для зміни місця голосування?
   · Паспорт громадянина України (у вигляді книжечки або картки) чи тимчасове посвідчення громадянина України;
   · Посвідчення військовослужбовця/військовий квиток (для військовослужбовців строкової служби);
   · документи, які підтверджують необхідність тимчасової зміни місця голосування:
     - довідка з місця навчання;
     - посвідчення про відрядження;
     - проїзні документи;
     - договір оренди житла тощо.

   Наголошую! Виборцям, адреса реєстрації яких знаходиться на території тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях і Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не потрібно подавати документи, які підтверджують необхідність зміни місця голосування!

   Що потрібно зробити у день повторного голосування на виборах 21 квітня?

   Взяти один із документів:
   Документи, які можуть бути використані на звичайних та спеціальних виборчих дільницях: 
   - паспорт громадянина України;
   - військовий квиток (виключно для військовослужбовців строкової служби);
   - тимчасове посвідчення громадянина України.
   Документ, який може бути використаний на закордонних виборчих дільницях, а також на спеціальних виборчих дільницях, утворених на суднах, що перебувають у плаванні під Державним Прапором України, та на полярній станції України:
   - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
   - дипломатичний паспорт;
   - службовий паспорт.

   В разі зміни місця голосування - посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування виборця.

   Отримати виборчий бюлетень та поставити свій підпис про його отримання:
   - у списку виборців;
   - на визначеному місці на контрольному талоні виборчого бюлетеня.

    Заповнити виборчий бюлетень особисто в кабіні (кімнаті) для таємного голосування.

   Опустити виборчий бюлетень у виборчу скриньку у спосіб, який забезпечує таємницю голосування.

   Що вважається порушенням під час проведення голосування?
   · видача виборчого бюлетеня для голосування особі без документа, який підтверджує громадянство України;
   · демонстрація заповненого виборчого бюлетеня стороннім особам;
   · наявність сторонніх осіб у кабіні для таємного голосування;
   · винесення виборчого бюлетеня за межі виборчої дільниці;
   · фото -, відео зйомка заповнених виборчих бюлетенів;
   · голосування більш ніж один раз;
   · отримання виборчого бюлетеня від іншої особи, крім уповноваженого члена комісії, який видає виборчий бюлетень.

   Яка передбачена відповідальність за порушення на виборах?

   Відповідно до Закону України «Про вибори Президента України» особи, винні в порушенні законодавства про вибори Президента України, притягаютьсядо кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом.

   Шановні українці, якщо ви стали свідком порушення під час проведення голосування, обов’язково звертайтеся до голови відповідної виборчої комісії, офіційних спостерігачів та поліції!

   Додаткову корисну інформацію Ви можете знайти за посиланнями:
   · Інформація про вибори Президента України: cvk. gov.ua/vp_2019/
   · Державний реєстр виборців: drv.gov.ua
   · Веб-сайт проекту «Я МАЮ ПРАВО!»: pravo.minjust.gov.ua.

   Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

   Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Реалізація ромськими громадами своїх прав у сучасній незалежній Україні.

опубліковано 10 квіт. 2019 р., 22:55 Інформаційно-довідковий центр

   8 квітня світова правозахисна спільнота відзначає Міжнародний день ромів. Роми належать до національної меншини, яка постійно стикається із дискримінацією в українському суспільстві. Не дивлячись на спосіб проживання (дисперсно або компактно), вони, відповідно до результатів соціологічних досліджень і моніторингів, вважаються однією з найбільш соціально уразливих груп.
   Ромські жінки в Україні зазнають множинної дискримінації – за статтю, за етнічною ознакою, місцем проживання. Особливо це стосується тих ромок, які мешкають у районах компактного проживання (у так званих «таборах» або у сільській місцевості). Вони обмежені у виборі репродуктивної поведінки (змушені рано виходити заміж і народжувати більше 2-3 дітей), у доступі до освіти (у порівнянні з хлопчиками), у працевлаштуванні, в доступі до медичного обслуговування тощо.
   Так, одна із перших ромських громадських організацій в Україні – Асоціація ромів Ізмаїла - була заснована у 1993 році саме з метою вирішення суспільно-правових проблем ромів України.
   На сьогодні в Україні активно діє одна з найвідоміших ромських організацій – Ромський жіночий фонд «Чіріклі», який більше 20 років займається проблематикою становища ромів в Україні загалом і ромських жінок, зокрема представляє інтереси українських ромів в ООН, ОБСЄ, Європейському парламенті, Раді Європи.
   З середини 2000-х років в Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України у відділі навчання мов національних меншин та зарубіжної літератури, запроваджено розробку програм і посібників для навчання ромською мовою.
   Найбільшим успіхом у реалізації ромськими громадами своїх прав у сучасній незалежній Україні є затвердження Розпорядженням Кабінету міністрів України від 11 вересня 2013 р. № 701-р Плану заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року", у межах реалізації якого створено Міжвідомчу робочу групу при Кабінеті міністрів України, до складу Секретаріату якої входять жінки ромської національності, делеговані Коаліцією ромських неурядових громадських організацій.
   У грудні 2017 року ромські жінки були запрошені до Верховної Ради України на засідання круглого столу з питань ромських жінок, у ході проведення якого вони мали можливість представити проблеми своїх громад та презентувати позитивний досвід.
   За підтримки Уряду України у Києві вже традиційно з активістами ромських громад проводяться Тренінги ЮНІСЕФ, тренінги Ради Європи, ОБСЄ, ЄЦПР, ООН і багато інших, зокрема за участі представників Європейського центру із прав ромів, на яких, передусім, обговорюються такі теми як право на якісну освіту, соціально-медичні послуги, доступ до адекватного житла, а також право на роботу, захист ромів від нападів на ґрунті ненависті, протидія дискримінації ромів та сприяння держави у реалізації прав ромів на отримання документів.
   Наразі представники ромських громад України безпосередньо співпрацюють з ООН Жінки Україна, з метою підвищення обізнаності саме ромських жінок з основними аспектами Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, та способів її використання для захисту своїх прав.
   Створення в Україні експертних ромських громадських організацій та збільшення у різних професійних сферах кількості спеціалістів ромської національності, а також наявність на місцевих рівнях ромських депутатів є прогресивною ознакою діючої державної політики у напрямку реалізації прав ромів у сучасному суспільстві.

За що каратимуть на виборах та чому кожен з нас має слідкувати за порушеннями?

опубліковано 7 квіт. 2019 р., 22:13 Інформаційно-довідковий центр

   Лічені дні віддаляють українське суспільство від першого туру президентських виборів. А вже через три тижні, 21 квітня, імовірно відбудеться другий тур, який визначить переможця виборчих змагань.
   Щоб у день волевиявлення запобігти можливим порушенням або ж мимоволі не потрапити у неприємну ситуацію, кожному виборцю бажано знати основні правила голосування та відповідальність за їх недотримання.
   Значна частина зловживань і ненавмисних порушень традиційно стосується головного виборчого документа – бюлетеня для голосування. Тож варто пам’ятати, що бюлетень у жодному разі не може бути виданий особі без паспорту (військового квитка) та отриманий не від члена виборчої комісії. Категорично забороняється передавати документ стороннім особам, виносити його за межі дільниці, а також умисно гіпсувати. За такі дії можна поплатитися штрафом (1700-5100 гривень), а в окремих випадках потрапити на виправні роботи чи навіть отримати до 3-х років обмеження волі.
   Питанням, яке часто викликає неоднозначні трактування, є фото (відео) зйомка заповненого виборчого бюлетеня. У більшості випадків вам скажуть, що це заборонено, оскільки маємо справу з порушенням таємниці голосування. Згідно з Кримінальним кодексом України, за таке порушення виборцю загрожує до трьох років обмеження волі, тоді як для членів виборчої комісії та спостерігачів – позбавлення волі на такий же строк.
   Але на практиці встановити зв’язок фотографування бюлетеня з порушенням таємниці голосування непросто. По суті, за сам факт фотозйомки відповідальність не передбачена, якщо ви не станете привселюдно демонструвати ці фотографії або якщо вас не запідозрять у торгівлі своїм голосом. Адже фотозвіти є одним зі свідчень контрольованого голосування і наслідком підкупу виборців. Тому якщо вас помітять за фото- чи відеофіксацією заповненого бюлетеня, вам все одно не оминути неприємної процедури пояснень правоохоронцям, додаткової перевірки фактів і намірів. Інакше кажучи, робити селфі з бюлетенем у кабінці для голосування не заборонено, однак виключно для особистого архіву, а не поширення в соцмережах чи публічної демонстрації в інших формах.
   Якщо у вас немає бажання наступні 5-7 років провести у в’язниці, бережіть виборчі скриньки – за їх навмисне пошкодження настає кримінальна відповідальність.
   За отримання обіцянки, пропозиції чи одержання вигоди, пов’язаної з реалізацією права голосу, на виборця (або того, хто пропонує вигоду) чекає відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт або обмеження волі до 2-х років. Важливо наголосити, що проблеми із законом мають не лише ті, хто намагається скуповувати голоси, а й ті, хто їх продає. Тож отримані кількасот гривень в обмін на голос за кандидата можуть спричинити вдесятеро більші витрати і тривалі негаразди для громадян.
   Слід також зазначити, що під час голосування на виборчій дільниці не можуть постійно перебувати сторонні особи, які не належать до членів комісії, офіційних спостерігачів та довірених представників кандидатів. Відтак, якщо вам стане відомо про такі випадки, неодмінно зверніться до уповноважених осіб.
   Загалом навіть при підозрах на будь-які незаконні дії треба звертатися до голови виборчої комісії на дільниці, спостерігачів і, звісно, до поліції. При цьому громадяни можуть виступити як в ролі свідка порушення, так і безпосередньо заявителя. Крім самого звернення до правоохоронців, бажано ще й зафіксувати інцидент, знявши його на відео чи зробивши фото. Це суттєво підвищить шанси на притягнення порушників до відповідальності.
   Як наслідок, завдання кожного виборця – не лише прийти на дільницю і проголосувати, а й бути пильним та активним учасником виборчого процесу загалом. Адже чесні і прозорі вибори мають куди більше шансів відбутися в умовах якнайширшої залученості пересічних громадян до контролю над голосуванням. Нарешті, саме від демократичності волевиявлення залежатиме суспільна легітимність результатів виборів. А в ситуації гострої політичної боротьби та близьких показників кандидатів відсутність претензій до процедури голосування є важливим запобіжником від загострення поствиборчих суперечностей.
Керівник юстиції Київської області 
Олексій Шевченко

1-10 of 114